слабосилий — прикметник … Орфографічний словник української мови
дохлий — а, е. 1) Який перестав існувати, загинув (про тварин, птахів, комах); мертвий, неживий. 2) перен., фам. Кволий, немічний, слабосилий (про людей, тварин). 3) розм. Невисокої якості, нікудишній, слабкий … Український тлумачний словник
конина — и, ж. 1) Кінське м ясо; конятина. 2) розм. Кінь (у 1 знач.); заморений, слабосилий кінь; конячина … Український тлумачний словник
конисько — а, ч., розм. 1) Збільш. до кінь 1). 2) Заморений, слабосилий кінь (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
конячина — и, ж., розм. Малий або худий, слабосилий кінь … Український тлумачний словник
нездолящий — а, е, діал. Слабосилий … Український тлумачний словник
слабосилість — лості, ж. Властивість за знач. слабосилий 1), 3), 4) … Український тлумачний словник
слабосильний — а, е, рідко. Те саме, що слабосилий. || у знач. ім. слабоси/льний, ного, ч.; слабоси/льна, ної, ж. Той, хто не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером … Український тлумачний словник
уломок — мка, ч., діал. 1) Уламок. 2) Слабосилий чоловік … Український тлумачний словник
чахлий — а, е. 1) Кволий, слабосилий, хирлявий на вигляд. || Слабкий, тьмяний (про світло). 2) Який в яне, сохне, погано росте (про рослини). || З бідною рослинністю. Чахлий газончик … Український тлумачний словник
